Світ рослин

Розповідають, що, коли до Європи з Бразилії повернулися перші мореплавці, вони вразили всіх привезеними із собою дивними рослинами та розповідями про землю, «де не треба орати, боронувати, сіяти і жати, бо хліб сам собою зростає на деревах». І це було чистою правдою. Сьогодні Ifacts познайомить вас з цікавими фактами про рослини.

У Бразилії є дерево під назвою “молочна соска”. Досить зачепити кінчиком ножа його стовбур – і з кори потече рослинне “молоко”. За один раз дерево дає до 4 л молока, яке перед вживанням потрібно тільки розбавити водою і закип’ятити.

У Новій Зеландії зростає “капустяне дерево”.

А в Полінезії – шпинатне. Їсти потрібно листя.

Наступні цікаві факти про рослини розкажуть про дуже дивні способи їх використання в побуті. В Середній Азії росте гарбуз-люффа, з якого роблять знайомі всім мочалки. Довжина плодів цієї рослини, а відповідно і мочалок, може сягати 180 см.

У багатьох частинах світу спеціально вирощують рослину під назвою «посудна горлянка». Форма плодів цієї рослини настільки різноманітна, що з них можна складати сервізи.

На о. Нова Гвінея зростає трава путянг, листя якої тверді і гострі, як сталь. Місцеві папуаси, які відрізняються густою рослинністю на обличчі і жорстким волоссям, голяться листям цієї трави.

А ось ще деякі цікаві факти про рослини.

Через великі запаси води деревина баобаба зазвичай загниває, і стовбур стає порожнистим. Інколи там живуть люди. На півночі Австралії дуплистий стовбур древнього баобаба якийсь час використовували для міської в’язниці. Відомий випадок, коли баобаб служив автобусною зупинкою, він вміщав до 30 чоловік.

В Індії росте дерево кеппел, його плоди такі запашні, що людина, яка  їх скоштує, сама починає пахнути фіалками. Цим активно користуються місцеві дон-Жуани.

У Центральній Америці зростає ароматичне дерево флоріфундія. Запах цього дерева навіває сон, і іншими снодійними засобами місцеві жителі майже не користуються.

На Аравійському півострові і в Південно-Західній Азії є рослина, яку називають «квіткою сміху». ЇЇ насіннячко розміром з горошину здатне викликати у людини безпричинний сміх на … півгодини, після чого людина спокійно і безтурботно засинає. Лікарі-стоматологи дають “зерна сміху” хворим з алергією на новокаїн.

Тюльпанове дерево відоме своїми квітками, які зовні дійсно нагадують звичні для нас степові тюльпани. Тільки вони мають зеленувате забарвлення, з великою помаранчевою плямою біля основи.

Конвалієве дерево отримало свою назву через схожість запаху його квіток із запахом конвалії. Зовні ж квітки конвалієва дерева зовсім не схожі на перлові краплі лісового красеня. Вони дрібні, непоказні, зеленуваті і зібрані у гроновидні суцвіття. Однак взимку конвалієве дерево покрите яскраво-червоними плодами, що нагадують плоди горобини.

Цукеркове дерево цілком заслужило свою назву. На його гілках дійсно зростають своєрідні «цукерочки». Правда, це не плоди, а гілочки-плодоніжки – коричневого кольору, химерно зігнуті, ледве тонше олівця. Вони містять до 40% фруктози, дуже солодкі і за смаком нагадують родзинки. Самі ж плоди цукеркового дерева дрібні і жорсткі. Цукеркове дерево часто, особливо в Китаї і Японії, вирощують як декоративну рослину, а також для отримання солодощів. У Китаї його плодоніжки вважаються ліками проти алкоголізму. Деревина цукеркового дерева має красивий колір і малюнок і використовується у виробництві меблів і музичних інструментів.

Суничне дерево – ще одне «смачне» дерево. Його плоди зовні дійсно нагадують плоди суниці – яскраво-червоні з дрібно-горбкуватою поверхнею. Плоди суничного дерева їстівні, вони соковиті і солодкі. З них готують варення, вино і лікери.

Існують і інше «суничне дерево» – Міріка червона. Це дерево заввишки 5-15 м зростає в Японії, Китаї і Індокитаї, де воно використовується як харчова і лікарську рослину. Плоди мірікі також за виглядом і за смаком нагадують суницю – дрібні, кулястої форми, з щільною шкірястою оболонкою і ніжною, солодкою м’якоттю. З кори мірікі витягують дубильні речовини і барвники.

Полуничне дерево восени покривається червоними кулястими плодами величиною з невелике яблуко, що формою нагадують гігантські ягоди полуниці. Вони їстівні і складаються з солодкої слизистої м’якоті, в яку занурені досить крупні «зернятка». Але, звичайно, плоди, а точніше – супліддя полуничного дерева, не мають нічого спільного зі справжньою полуницею. Наукова назва цієї рослини – кизил голівчатий.