Світ рослин

Фрукт з не зовсім звичною для нашої мови назвою міцно оселився в списку їстівних, смачних і корисних плодів - це рамбутан ((лат. Nephelium lappaceum). Росте він в тропічному кліматі. Вірніше дерево рамбутан вирощують у невеликих приватних садах в Індонезії, Таїланді, Малайзії та Південно-Східної Азії. Правда, в кожній країні воно називається по-своєму. Рамбутан також дуже популярний в Африці, Австралії, в Центральній Америці та на островах Карибського басейну. Але самі великі плантації рамбутана, мабуть, розташовані в Камбоджі, в Шрі Ланці, в Індії, Індонезії і на Філіппінах. Плоди рамбутана бувають жовтого, червоного або червоно-оранжевого кольору, вони мають волохату шкірку, яка схожа на шкірку каштанів, тільки іншого кольору. Під час вживання шкірка видаляється, щоб дістати білу їстівну частину.

Дерево рамбутан належить до сімейства сапіндових. Плоди-родичі: пуласан, Корлан, лічі, аки та інші. Родичі з дерев - клен і кінський каштан.

Усередині плоду рамбутана є їстівна кісточка, однак за смаком вона не приваблива і дуже нагадує смак жолудя. Рамбутан дуже люблять в Таїланді - корінні мешанці розповідають про нього багато красивих легенд, а коли настає серпень, тайці широко відзначають свято, присвячене цьому дереву. Хоча зовні це нічим не примітна низькоросла рослина. Через велику кількість підвидів важко описати всі його властивості - вони бувають листопадні і вічнозелені, плоди можуть бути у вигляді ягід і у вигляді фруктів.

Що стосується власне рамбутана, то ці невеликі, завбільшки з лісовий горіх екзотичні фрукти розташовуються на гілках кетягами іноді до 30 штук. Ці округлі «кульки» покриті пружною шкіркою, що вкрита м'ясистим волоссям завдовжки до 4-5 см. Всередині рамбутана, знайдемо м'якоть, яка покриває кісточку.

М'якоть плоду біла, майже прозора і драглиста, дуже приємного аромату і солодка на смак. Через шкіру рамбутан деякі називають «волохатиком» або волохатим фруктом. Купуючи рамбутани, необхідно звернути увагу на колір фрукта. Знавці кажуть, що плоди повинні бути насиченого червоного кольору, а кінчики колючок - зелені. Після покупки треба пам'ятати, що рамбутан погано зберігається. Якщо тримати його в холодильнику, то термін зберігання не більше одного тижня. В іншому випадку він стане просто непридатним довживання.

Склад і корисні властивості рамбутана

У плодах рамбутана знайдемо вуглеводи, білки, вітаміни С, В1 і В 2, а також протеїн. З мінеральних речовин тут є кальцій, фосфор, залізо, а також нікотинова кислота. У менших кількостях в плодах є азот, зола, магній, натрій, марганець, цинк, калій і фосфор. Не менш цінним включенням виявляються волокна, які роблять плід корисним для травлення. У кісточці рамбутана міститься майже 40% жирів і масел, які включають олеїнову і арахідонову кислоти. Коли масло нагрівають, воно починає виділяти дуже приємний запах, напевно, тому воно застосовується при виготовленні косметичного мила, іншої косметичної продукції, а також святкових свічок.

Вживання рамбутана в їжу благотворно впливає на шкіру, помітно покращує травлення. У Таїланді вважається, що цей фрукт дуже хороший для слабких і хворих людей, тому що він володіє очисними і живлячими властивостями.

Рамбутани мають чудовий смак не тільки в сирому вигляді, але також і в складі начинок для пиріжків, для приготування джемів. Їх використовують як добавку до соусів, морозива і різних напоїв.

Коріння, кору і листя рамбутана використовують у народній медицині корінних народів і при виробництві фарби для тканини. У Малазії, наприклад, сушена шкірка рамбутана продається практично в кожній аптеці в якості лікарського засобу.

Лікувальні властивості рамбутана

У сирому вигляді фрукти ефективні при лікуванні дизентерії та діареї. За допомогою ароматної м'якоті можна заспокоїти запалений кишечник і зупинити процес неправильного перетравлення їжі. Правда, якщо шлунок не звик до екзотичного фрукту, застосовувати його проти цих проблем не варто через непередбачувану рекцію кишечника на фрукт.

Рамбутан в багатьох країнах застосовують як глистогінний засіб, який допомагає в ліквідації кишкових черв'яків. Цей плід «вміє» не принести шкоди людині, одночасно знищити паразитів.

Листя дерева рамбутан використовують для виготовлення припарки при лікуванні головного болю. Дія ця поки ретельно не досліджена, але тайці користуються засобом охоче. У Малайзії використовують шкірку фруктів рамбутану для приготування самих різних ліків. Її сушать і зберігають до нового сезону. Крім цього, коріння дерева відварюють і відвар використовують як ліки при лихоманці. Також відвар з кори і іноді плодів рамбутана використовують при лікуванні різних захворювань язика - запаленні, наривах і стоматиті. У багатьох країнах цей відвар рекомендують вживати молодим мамам після пологів.

Місцеві жителі стверджують, що при вживанні в їжу п'яти плодів рамбутана в день можна значно знизити ймовірність розвитку онкологічних захворювань. Помічено, що рамбутан дуже ефективно діє при зниженні кров'яного тиску. Важливо тільки не переборщити з кількістю з'їдених фруктів, щоб тиск сильно не впав. Правда, не на всіх цей фрукт чинить такий міцний вплив.

Протипоказання до вживання рамбутана

Як правило, знайомство з будь-яким екзотичним фруктом потрібно починати з невеликої кількості. Як таких протипоказань у рамбутана немає, проте невідомо, як шлунок і кишечник сприймуть незнайому їжу. Крім цього, потрібно подивитися на склад рамбутана, щоб визначитися, чи немає у вас алергії на його складові. Якщо все гаразд - насолоджуйтеся на здоров'я.

Де ще використовують рамбутан

Крім харчової та косметичної промисловості, рамбутан використовують в текстильній промисловості. З молодих пагонів дерева роблять барвник для фарбування шовку та інших тканин у жовтий і зелений кольори. Ці барвники в поєднанні з іншими використовують для фарбування тканин у червоний і чорний кольори. Дерева вирубуються дуже рідко, тому лише іноді деревину рамбутана використовують для оздоблення приміщень та меблів.

Як їдять рамбутан

Підступитися до такого фрукту на перший погляд складно. Однак шипи не представляють великої небезпеки, тому за допомогою ножа ми видаляємо шкірку, потім потрібно знайти шов, який помітний на плоді. Тим же ножем відкриваємо фрукт, однак при цьому треба бути обережним, щоб не пошкодити його. Деякі відкривають рамбутан руками і стверджують, що це набагато зручніше. Як завжди і у всьому, допоможе тренування і особистий досвід. Не будемо стверджувати, що в середній смузі з рамбутана варять компоти і варення - швидше за все, ці ласощі вживають в сирому вигляді. Знавці запевняють, що якщо м'якоть не відділяється від насіння, то фрукт перезріло. У цьому випадку не потрібно їсти їх занадто багато, тому що в м'якоті близько насіння можуть міститися алкаліди і дубильні речовини.

Деякі ентузіасти навіть вирощують рамбутан вдома, як апельсин або лимон. Насіння, звільнені з м'якоті, промивають і замочують як звичайно. Проростає воно на 10-й або 25-й день, більше тримати немає сенсу. Після цього насіння садять в горщик із землею і потім періодично пересаджують у більш велику ємність. Плодів можна дочекатися через п'ять - шість років.